Названий на честь засновника Лабораторії ядерних реакцій Флерова, радянського фізика Георгія Флерова

Imenovan po osnivaču Flerovog Laboratorija za nuklearne reakcije, sovijetskom fizičaru Georgiju Nikolajeviču Flerovu

Названий на честь Національної лабораторії Лоуренса Лівермора, що знаходиться в місті Лівермор, Каліфорнія

Imenovan po Nacionalnom laboratoriju Lawrence Livermore, koji se nalazi u gradu Livermoru u Kaliforniji

Генрі Кавендіш першим відрізнив водень від інших газів у 1766 році, коли отримав його реакцією соляної кислоти з цинком. У 1670 році англійський вчений Роберт Бойль спостерігав його утворення при реакції сильних кислот з металами. Французький вчений Антуан Лавуазьє пізніше назвав елемент воднем у 1783 році.

Henry Cavendish prvi je raspoznao vodik od drugih plinova 1776. kada ga je pripravio reakcijom klorovodične kiseline i cinka. Engleski znanstvenik Robert Boyle je 1670. promatrao njegovu proizodnju u reakcijama jakih kiselina i metala. Francuski znanstvenik Antoine Lavoisier ga je 1783. imenovao hydrogène; po uzoru na taj naziv krajem 19. stoljeća Bogoslav Šulek nazvao ga je vodikom.

Французький астроном Жуль Жансен отримав перші докази існування гелію під час сонячного затемнення 1868 року. Норман Локьєр і Едвард Франкленд запропонували назву гелій для нового елемента. У 1895 році сер Вільям Рамзай відкрив гелій в урановому мінералі клевеїті. Він був незалежно відкритий в клевеїті Пером Теодором Клеве і Абрахамом Ланглетом.

Francuski astronom Jules Janssen je pridobio prve dokaze za postojanje helija tokom pomrčine Sunca 1868. Norman Lockyer i Edward Frankland su predložili ime helij za ovaj novi element. 1895. Sir William Ramsay je otkrio helij u mineralu uranija zvanom kleveit. Samostalno su ga otkrili u kleveitu Per Teodor Cleve i Abraham Langlet.

Літій був відкритий Йоганном Арфведсоном у 1817 році, коли він аналізував мінерали з острова Уте в Швеції. Чистий метал був виділений наступного року незалежно шведським хіміком Вільямом Томасом Брандом і англійським хіміком сером Гемфрі Деві. У 1855 році більші кількості літію були отримані шляхом електролізу хлориду літію Робертом Бунзеном і Августусом Маттіссеном.

Litij je otkrio Johann Arfvedson 1817. kada je analizirao minerale s otoka Uto u Švedskoj. Čisti metal su izolirali švedski kemičar William Thomas Brande i engleski kemičar Sir Humphry Davy sljedeće godine radeći samostalno. 1855. veće količine litija su Robert Bunsen i Augustus Matthiessen proizveli elektrolizom litijevog klorida.

Луї-Ніколя Воклен відкрив берилій в оксидній формі в берилі та смарагдах у 1798 році. Фрідріх Велер і Антуан Бюссі незалежно виділили берилій у 1828 році хімічною реакцією металевого калію з хлоридом берилію. Перший комерційно успішний процес виробництва берилію був розроблений у 1932 році Альфредом Штоком і Гансом Гольдшмідтом.

Louis-Nicolas Vauquelin je otkrio berilij u njegovim oksidima u berilu i smaragdima 1798. Friedrich Wöhler i Antoine Bussy su samostalno izolirali berilij 1828. kemijskom reakcijom metalnog kalija i berilijevog klorida. Prvi komercijalno uspješsan proces dobivanja berilija su Alfred Stock i Hans Goldschmidt razvili 1932.

Сполуки бору були відомі тисячі років, але елемент не був відкритий до 1808 року сером Гемфрі Деві та Гей-Люссаком і Тенаром. Бор не був визнаний елементом, поки не був виділений у 1808 році сером Гемфрі Деві та Жозефом Луї Гей-Люссаком і Луї Жаком Тенаром. Йєнс Якоб Берцеліус ідентифікував бор як елемент у 1824 році.

Spojevi bora poznati su već tisućama godina, ali element su otkrili Sir Humphry Davy, Gay-Lussac i Thendard tek 1808. Bor nije bio prepoznat kao element dok ga 1808. Sir Humphry Davy, Joseph Louis Gay-Lussac i Louis Jacques Thénard nisu izolirali. Jöns Jakob Berzelius je identificarao bor kao element 1824.

Вуглець був відкритий у доісторичні часи і був відомий у формі сажі та деревного вугілля найдавнішим людським цивілізаціям. У 1772 році Антуан Лавуазьє показав, що алмази є формою вуглецю; коли він спалив зразки деревного вугілля та алмазу і виявив, що жоден не утворює воду. У 1779 році Карл Вільгельм Шеєле показав, що графіт при горінні утворює вуглекислий газ і тому повинен бути іншою формою вуглецю.

Ugljik je otkriven još u prapovijesti i poznat je bio u oblicima čađe i ugljena čak i najranijim ljudskim civilizacijama. 1772. Antoine Lavoisier je otkrio da su dijamanti još jedan oblik ugljika kada je spalio uzorke ugljena i dijamanta i ustanovio da niti jedan nije proizveo vodu. 1779. Carl Wilhelm Scheele je pokazao da izgaranjem grafita nastaje ugljikov dioksid te stoga da grafit mora biti još jedan obljik ugljika.

Вважається, що азот був відкритий шотландським лікарем Даніелем Резерфордом у 1772 році, який назвав його отруйним повітрям або фіксованим повітрям. Його також вивчали приблизно в той же час Карл Вільгельм Шеєле, Генрі Кавендіш і Джозеф Прістлі. У 1790 році французький хімік Жан-Антуан-Клод Шапталь назвав елемент азотом.

Smatra se da je dušik otkrio škotski fizičar Daniel Rutherford 1772., koji ga je prozvao škodljiv ili fiksirani zrak. U isto su ga vrijeme proučavali i Carl Wilhelm Scheele, Henry Cavendish i Joseph Priestley. 1790. ga je francuski kemičar Jean-Antoine-Claude Chaptal nazvao azotum, a krajem 19. stoljeća Bogoslav Šulek imenovao ga je dušikom.

Карл Вільгельм Шеєле отримав кисень нагріванням оксиду ртуті та нітратів у 1771 році, але не опублікував свої висновки до 1777 року. Джозеф Прістлі також приготував це нове повітря до 1774 року. Назва кисень була придумана в 1777 році Антуаном Лавуазьє, чиї експерименти з киснем допомогли спростувати популярну тоді теорію флогістону про горіння та корозію.

Carl Wilhelm Scheele je 1771. dobio kisik zagrijavanjem živinih oksida i nitrata, ali je svoje pronalaske objavio tek 1777. Joseph Priestley je 1774. isto tako napravio ovaj novi tip zraka. Ime oxygenium je 1777. skovao Antoine Lavoisier, čiji su eksperimenti s kisikom pomogli diskreditirati tada popularnu flogistonsku teoriju gorenja i korozije. Po uzoru na taj naziv krajem 19. st. Bogoslav Šulek smislio je hrvatski naziv kisik.

У 1529 році Георгіус Агрікола описав використання флюориту як флюсу. У 1670 році Генріх Швандхард виявив, що скло протравлюється при контакті з флюоритом, обробленим кислотою. У 1810 році французький вчений Андре-Марі Ампер припустив, що фтористоводнева кислота була сполукою водню з новим елементом. Елемент був нарешті виділений у 1886 році Анрі Муассаном.

1529. Georigius Agricola je opisao korištenje fluorita kao fluks. 1670. Heinrich Schwandhard je uočio da je staklo izloženo fluoritu tretiranom sa kiselinom gravirano. 1810. francuski znanstvenik André-Marie Ampère je predložio da je fluorovodična kiselina spoj vodika s novim elementom. Element je konačno izolirao Henri Moissan 1886.

Неон був відкритий у 1898 році британськими хіміками сером Вільямом Рамзаєм та Моррісом В. Треверсом у Лондоні. Він був відкритий, коли Рамзай охолодив зразок повітря до рідкого стану, потім нагрів рідину і зібрав гази, які випаровувались. Після 1902 року компанія Жоржа Клода, Air Liquide, виробляла промислові кількості неону як побічний продукт його бізнесу з зрідження повітря.

Neon su otkrili britanski kemičari Sir William Ramsay i Morris W. Travers u Londonu 1898. godine. Otkriven je kad je Ramsay ohladio uzorak zraka dok nije postao tekućina, zatim ugrijao tekućinu i skupljao plinove kako su isparavali. Nakon 1902., kompanija Georgesa Claudea, Air liquide, je proizvodila industrijske količine neona kao nusprodukt njegovog posla likvefakcije zraka.

Хімічне позначення натрію вперше було опубліковано Йєнсом Якобом Берцеліусом у його системі атомних символів. Це скорочення нової латинської назви елемента natrium, яка відноситься до єгипетського natron, природної мінеральної солі, що складається переважно з гідратованого карбонату натрію. У 1807 році сер Гемфрі Деві вперше виділив натрій шляхом електролізу висушеного гідроксиду натрію, який був злегка зволожений.

Kemijsku kraticu za natrij prvi je objavio Jöns Jakob Berzelius u svojem sustavu atomskih simbola. On je skraćenica novolatinskog imena tog elementa natrium, što se odnosi na egipatski natron, prirodnu mineralnu sol većinski sastavljenu od hidrata natrijevog karbonata. 1807., Sir Humphry Davy je po prvi put izolirao natrij elektrolizom suhog natrijevog hidroksida, koji je bio vrlo blago navlažen.

Шотландський хімік Джозеф Блек визнав магній елементом у 1755 році. Магній вперше був виділений сером Гемфрі Деві в 1808 році в Лондоні. Він використав електроліз суміші магнезії та оксиду ртуті. Антуан Бюссі отримав його в зв'язаній формі в 1831 році.

Škotski kemičar Joseph Black je prepoznao magnezij kao element 1755. Magnezij je po prvi put izolirao Sir Humphry Davy 1808. u Londonu. Koristio je elektrolizu na mješavini magnezija i živinog oksida. Antoine Bussy ga je pripremio u njegovom koherentnom obliku 1831.

У 1761 році Гітон де Морво запропонував назву alumine для основи в галуні, а Антуан Лавуазьє в 1787 році вважав це оксидом ще не відкритого металу. Сер Гемфрі Деві виявив існування металевої основи галуну в 1808 році. Ханс Крістіан Ерстед вперше виділив металевий алюміній у 1825 році в нечистій формі. Фрідріх Велер зазвичай вважається тим, хто виділив метал у 1827 році.

1761., Guyton de Morveau predložio je ime alumine za bazu stipsa, a 1787., Antoine Lavoisier mislio je da je to oksid još neotkrivenog metala. Sir Humphry Davy je identificirao postojanje metalne baze stipse 1808. Hans Christian Ørsted je prvi izolirao metalni aluminij u nečistom obliku 1825. Općenito se izolacija aluminija pripisuje Friedrichu Wöhleru 1827.

У 1800 році сер Гемфрі Деві вважав кремнезем сполукою, а не елементом; але в 1811 році Гей-Люссак і Луї Жак Тенар ймовірно отримали нечистий аморфний кремній шляхом нагрівання калію з тетрафторидом кремнію. У 1824 році Йєнс Якоб Берцеліус отримав аморфний кремній тим же загальним методом. Анрі Девіль у 1854 році вперше отримав кристалічний кремній, другу алотропну форму елемента.

1800., Sir Humphry Davy je vjerovao da je silika spoj, a ne element; ali 1811., Gay Lussac i Louis Jacques Thénard su vjerojatno pripremili nečisti amorfni silicij zagrijavanjem kalija sa silicijevim tetrafluoridom. 1824. Jöns Jakob Berzelius je pripremio amorfni silicij okvirno istom metodom. Henri Deville je 1854. prvi pripremio kristalni silicij, drugi alotropni oblik silicija.

Хенніг Бранд відкрив фосфор у 1669 році в Гамбурзі, Німеччина, отримавши його з сечі. У 1769 році Йоган Готліб Ган і Карл Вільгельм Шеєле показали, що фосфат кальцію знаходиться в кістках, і вони отримали елементарний фосфор з кісткової золи. Антуан Лавуазьє визнав фосфор елементом у 1777 році.

Henning Brand je 1669. otkrio fosfor u Hamburgu u Njemačkoj, tako što ga je pripremio iz urina. 1769., Johan Gottlieb Gahb i Carl Wilhelm Scheele pokazali su da se kalcijev fosfat nalazi u kostima, i dobili elementarni fosfor iz pepela kostiju. Antoine Lavoisier je prepoznao fosfor kao element 1777.

До 3-го століття китайці виявили, що сірку можна видобувати з піриту. Індійські алхіміки докладно писали про використання сірки в алхімічних операціях з ртуттю, починаючи з восьмого століття нашої ери. У 1777 році Антуан Лавуазьє допоміг переконати наукову спільноту, що сірка є елементом, а не сполукою.

Do 3. stoljeća, Kinezi su otkrili da se sumpor može izvući iz pirita. Indijski alkemičari opsežno su pisali o koristima sumpora u alkemijskim operacijama sa živom, od 8. stoljeća pa nadalje. 1777., Antoine Lavoisier je pomogao uvjeriti znanstvenu zajednicu da je sumpor element, a ne spoj.

Близько 1630 року хлор був визнаний газом бельгійським хіміком і лікарем Яном Баптистом ван Гельмонтом. Елементарний хлор вперше був отриманий і вивчений у 1774 році шведським хіміком Карлом Вільгельмом Шеєле. До 1810 року наукова спільнота вважала, що хлор насправді є сполукою, що містить кисень. У 1811 році сер Гемфрі Деві дійшов висновку, що новий газ насправді є новим елементом.

Oko 1630., belgijski kemičar i liječnik Jan Baptist van Helmont raspoznao je klor kao plin. Elementarni klor je po prvi put pripremio i proučavao švedski kemičar Carl Wilhelm Scheele 1774. Do 1810., znanstveni konsenzus je bio da je klor spoj koji sadrži kisik. 1811., Sir Humphry Davy je zaključio da je klor novi element.

Аргон підозрювався в повітрі Генрі Кавендішем у 1785 році. Він не був виділений до 1894 року лордом Релеєм і сером Вільямом Рамзаєм у Шотландії. Аргон став першим відкритим благородним газом. У 1957 році ІЮПАК погодився, що символ повинен змінитися з A на Ar.

Henry Cavendish je 1785. pretpostavio da je argon prisutan u zraku. Tek su ga 1894. izolirali Lord Rayleigh i Sir William Ramsay u Škotskoj. Argon je postao prvi otkriveni plemeniti plin. 1957., IUPAC se složio da se simbol treba promijeniti iz A u Ar.

Символ калію K походить від 'kalium', назви елемента в Німеччині та Скандинавії. Металевий калій вперше був виділений у 1807 році сером Гемфрі Деві, який отримав його з їдкого калію шляхом електролізу розплавленої солі з щойно відкритим вольтовим стовпом. Калій був першим металом, який був виділений шляхом електролізу.

Kalijev simbol K dolazi iz njemačkog i skandinavskog naziva kalium. Kalij je prvi izolirao Sir Humphry Davy 1807. iz kaustične potaše elektrolizom rastaljene soli pomoću novootkrivenog Voltinog elektostatičkog stupa. Kalij je prvi metal koji je izoliran elektrolizom.

Кальцій був відомий ще в першому столітті, коли давні римляни готували вапно як оксид кальцію. Кальцій вперше був виділений сером Гемфрі Деві в 1808 році, коли він провів електроліз суміші вапна та оксиду ртуті. Деві намагався виділити кальцій; коли він почув, що Йєнс Якоб Берцеліус і Понтін отримали амальгаму кальцію шляхом електролізу вапна в ртуті, він спробував це сам.

Kalcij je poznat još od prvog stoljeća kada su Rimljani pripremali vapno kao kalcijev oksid. Kalcij je prvi izolirao Sir Humphry Davy 1808. kada je elektrolizom rastavio mješavinu vapna i živinog oksida. Davy je pokušavao izolirati kalcij; kada je čuo da su Jöns Jakob Berzelius i Pontin pripremili amalgam kalcija uz pomoć elektrolize vapna u živi, i sam je pokušao taj pokus.

У 1879 році Ларс Фредрік Нільсон та його команда виявили скандій у мінералах евксеніті та гадолініті. Нільсон приготував 2 грами оксиду скандію високої чистоти. Пер Теодор Клеве показав, що скандій має властивості, подібні до тих, які Менделєєв передбачив для ека-бору. Металевий скандій вперше був отриманий у 1937 році Фішером та його колегами.

1879., Lars Fredrik Nilson i njegov tim su detektirali skandij u mineralima euksenitu i gadolinitu. Nilson je pripremio 2 grama skandijevog oksida visoke čistoće. Per Teodor Cleve je pokazao da skandij ima svojstva slična onima koja je Mendeljejev predvidio za eka-bor. Metalni skandij su prvi pripremili Fischer i njegovi suradnici 1937.

Вільям Грегор знайшов оксид титану в ільменіті в 1791 році. Мартін Генріх Клапрот незалежно відкрив елемент у рутилі в 1795 році і назвав його. Чиста металева форма була отримана лише в 1910 році Метью А. Хантером. У 1936 році процес Кролла зробив можливим комерційне виробництво титану.

William Gregor je otkrio oksid titanija u ilmenitu 1791. Martin Heinrich Klaproth je nezavisno otkrio titanij u rutilu 1795. i imenovao ga. Čisti metalni titanij je dobio Matthew A. Hunter tek 1910. 1936., Krollov proces je omogućio komercijalnu proizvodnju titanija.

Ванадій був спочатку відкритий Андресом Мануелем дель Ріо в 1801 році. У 1805 році французький хімік Іполит Віктор Колле-Декотіль помилково заявив, що новий елемент дель Ріо був лише забрудненим зразком хрому. У 1831 році шведський хімік Нільс Габріель Сефстрьом повторно відкрив елемент у новому оксиді, який він знайшов під час роботи з залізними рудами. Пізніше того ж року Фрідріх Велер підтвердив попередню роботу дель Ріо.

Vanadij je otkrio Andrés Manuel del Río 1801. 1805., francuski kemičar Hippolyte Victor Collet-Descotils je pogrešno izjavio da je del Ríov novi element samo nečisti uzorak kroma. 1831., švedski kemičar Nils Gabriel Sefström je ponovno otkrio vanadij u novom oksidu koji je pronašao dok je radio sa željeznim rudama. Kasnije te godine, Friedrich Wöhler je potvrdio del Ríovov raniji rad.

У 1797 році Луї Ніколя Воклен отримав зразки крокоїтової руди. У 1798 році Воклен виявив, що він міг виділити металевий хром шляхом нагрівання оксиду в вугільній печі, що зробило його відкривачем елемента. Воклен також зміг виявити сліди хрому в дорогоцінних каменях, таких як рубін або смарагд.

1797., Louis Nicolas Vauquelin je dobio uzorke rude krokoita. 1798., Vauquelin je otkrio da može izolirati metalni krom zagrijavanjem njegovog oksida u peći na ugljen, što ga čini otkrivačem tog elementa. Vauquelin je uspio i detektirati tragove kroma u dragom kamenju, kao što su rubini i smaragdi.

До середини 18-го століття шведський хімік Карл Вільгельм Шеєле використовував піролюзит для виробництва хлору. Шеєле та інші знали, що піролюзит містить новий елемент, але вони не могли його виділити. Йоган Готліб Ган першим виділив нечистий зразок металевого марганцю в 1774 році, відновлюючи діоксид вуглецем.

Do sredine 18. stoljeća, švedski kemičar Wilhelm Scheele iskoristio je piroluzit za proizvodnju klora. Scheele i drugi bili su svjesni da piroluzit sadrži novi element, ali ga nisu mogli izolirati. Johan Gottlieb Gahn prvi je izolirao nečisti uzorak metala mangana 1774., reduciranjem njegova oksida pomoću ugljika.

Перше залізо, використане людьми, ймовірно, походило з метеоритів. Найстаріші відомі залізні предмети, використані людьми, - це деякі намистини з метеоритного заліза, виготовлені в Єгипті близько 4000 року до н.е. Відкриття плавки близько 3000 року до н.е. призвело до початку залізного віку близько 1200 року до н.е. і широкого використання заліза для інструментів і зброї.

Prvo željezo koje su koristili ljudi vjerojatno je došlo s meteoritima. Najstariji poznati željezni objekti koje su koristili ljudi su kuglice meteorskog željeza napravljene u Egiptu oko 4000 godina pr. Kr. Otkriće taljenja oko 3000 godina pr. Kr. dovelo je do početka željeznog doba oko 1200 godine pr. Kr., te značajne uporabe željeza za alate i oružja.

Сполуки кобальту використовувалися століттями для надання насиченого синього кольору склу, глазурі та кераміці. Елемент вперше був виділений шведським хіміком Георгом Брандтом у 1735 році. Він показав, що саме присутність елемента кобальту спричиняла синій колір у склі, а не вісмут, як вважалося раніше.

Spojevi kobalta stoljećima su korišteni kako bi se staklu, glazuri i keramici dala bogata plava boja. Element je prvi izolirao švedski kemičar George Brandt godine 1735. Pokazao je da je prisutnost elementa kobalta ono što uzrokuje plavu boju u staklu, a ne bizmut, kao što se prije mislilo.

Артефакти, виготовлені з металевих метеоритів, були знайдені ще з 5000 року до н.е. У 1751 році барон Аксель Фредрік Кронштедт намагався видобути мідь з купферникелю і натомість отримав білий метал. На початку двадцятого століття Людвіг Монд запатентував процес використання карбонілу нікелю для очищення нікелю.

Pronađeni su predmeti načinjeni od metalnih meteorita čak 5000 godina prije Krista. Godine 1751. barun Axel Fredrik Cronstedt pokušavao je izdvojiti bakar iz kupronikla i umjesto toga proizveo bijeli metal nikal. Početkom 20. stoljeća Ludwig Mond je patentirao proces koji koristi niklov karbonil za pročišćivanje nikla.

Мідь зустрічається в природі як самородна мідь і була відома деяким з найдавніших цивілізацій. Найраніші оцінки відкриття міді вказують на близько 9000 рік до н.е. на Близькому Сході. Це був один з найважливіших матеріалів для людей протягом мідного та бронзового віків.

Bakar se u prirodi nalazi samorodan i bio je poznat nekima od najstarijih zabilježenih civilizacija. Prema najranijim procjenama otkriven je oko 9000 godina prije Krista na Bliskom Istoku. Bio je jedan od najvažnijih materijala ljudima u bakrenom i brončanom dobu.

Металевий цинк був виготовлений у 13 столітті нашої ери в Індії шляхом відновлення каламіну органічними речовинами, такими як вовна. Метал був повторно відкритий у Європі Андреасом Сигізмундом Марграфом у 1746 році. Він нагрівав суміш каламінової руди та вуглецю в закритій посудині без міді для отримання металу.

Metal cink proizveden je u Indiji u 13. stoljeću redukcijom kalamina organskim tvarima poput vune. Metal je u Europi ponovno otkrio Andreas Sigismund Marggraf 1746. Zagrijao je smjesu rude kalamina i ugljika u zatvorenoj posudi bez bakra kako bi proizveo metal.

У 1871 році існування галію вперше передбачив російський хімік Дмитро Менделєєв і назвав елемент ека-алюмінієм. Галій був відкритий спектроскопічно французьким хіміком Полем Емілем Лекок де Буабодраном у 1875 році за його характерним спектром при дослідженні зразка сфалериту. Пізніше того ж року Лекок отримав вільний метал шляхом електролізу його гідроксиду в розчині гідроксиду калію.

1871., ruski kemičar Dmitrij Mendeljejev predvidio je postojanje elementa galija i nazvao ga eka-aluminij. Galij je spektroskopski otkrio francuski kemičar Paul Emile Lecoq de Boisbaudran 1875. godine po njegovom karakterističnom spektru pri ispitivanju uzorka sfalerita. Kasnije te godine, Lecoq je dobio slobodni metal elektrolizom njegova hidroksida u otopini kalijeva hidroksida.

У 1869 році Дмитро Менделєєв передбачив його існування та деякі його властивості на основі його положення в його періодичній таблиці і назвав елемент ека-кремнієм. У 1886 році Клеменс Вінклер знайшов новий елемент разом із сріблом та сіркою в рідкісному мінералі, званому аргіродитом. Перші кремній-германієві сплави були отримані в 1955 році.

1869., Dmitrij Mendeljejev predvidio je njegovo postojanje i neka njegova svojstva na osnovi njegova položaja u periodnom sustavu i nazvao je element eka-silicij. 1886., Clemens Winkler pronašao je novi element uz srebro i sumpor, u rijetkom mineralu zvanom argirodit. Prve slitine silicija i germanija dobivene su 1955.

Periodic Table invites you to become a translator to help them translate their Element Details project.

Sign up for free or login to start contributing.