Il nome deriva dal Laboratorio Nazionale Lawrence Livermore, sito nella di città di Livermore, California

Названий на честь Національної лабораторії Лоуренса Лівермора, що знаходиться в місті Лівермор, Каліфорнія

Henry Cavendish fu il primo a distinguere l'idrogeno dagli altri gas nel 1766 quando lo preparò facendo reagire acido cloridrico con zinco. Nel 1670, lo scienziato inglese Robert Boyle osservò la sua produzione facendo reagire acidi forti con metalli. Lo scienziato francese Antoine Lavoisier chiamò in seguito l'elemento idrogeno nel 1783.

Генрі Кавендіш першим відрізнив водень від інших газів у 1766 році, коли отримав його реакцією соляної кислоти з цинком. У 1670 році англійський вчений Роберт Бойль спостерігав його утворення при реакції сильних кислот з металами. Французький вчений Антуан Лавуазьє пізніше назвав елемент воднем у 1783 році.

L'astronomo francese Jules Janssen ottenne la prima evidenza sperimentale dell'esistenza dell'Elio durante l'eclissi solare del 1868. Norman Lockyer ed Edward Frankland suggerirono il nome Elio per il nuovo elemento. Nel 1895, Sir William Ramsay osservò la presenza di Elio nella cleveite, un minerale di Uranio. La presenza di Elio nella cleveite fu scoperta indipendentemente anche da Teodor Cleve e Abraham Langlet.

Французький астроном Жуль Жансен отримав перші докази існування гелію під час сонячного затемнення 1868 року. Норман Локьєр і Едвард Франкленд запропонували назву гелій для нового елемента. У 1895 році сер Вільям Рамзай відкрив гелій в урановому мінералі клевеїті. Він був незалежно відкритий в клевеїті Пером Теодором Клеве і Абрахамом Ланглетом.

Il Litio fu scoperto da Johann Arfvedson nel 1817 mentre stava analizzando minerali provenienti dall'isola di Uto, Svezia. Il metallo puro fu isolato l'anno seguente sia dal chimico svedese William Thomas Brande, sia dal chimico inglese Sir Humphry Davy lavorando indipendentemente. Nel 1855, maggiori quantità di Litio furono prodotte tramite l'elettrolisi del Cloruro di Litio da Robert Bunsen e Augustus Matthienssen.

Літій був відкритий Йоганном Арфведсоном у 1817 році, коли він аналізував мінерали з острова Уте в Швеції. Чистий метал був виділений наступного року незалежно шведським хіміком Вільямом Томасом Брандом і англійським хіміком сером Гемфрі Деві. У 1855 році більші кількості літію були отримані шляхом електролізу хлориду літію Робертом Бунзеном і Августусом Маттіссеном.

Nel 1798 Louis-Nicolas Vauquelin scoprì il Berillio in forma ossidata nel berillo e negli smeraldi. Friedrich Wöhler ed Antoine Bussy indipendentemente isolarono il Berillio nel 1828 per reazione chimica del Potassio metallico con il Cloruro di Berillio. Il primo successo per la produzione industriale del Berillio fu ottenuto nel 1932 da Alfred Stock e Hans Goldschmidt.

Луї-Ніколя Воклен відкрив берилій в оксидній формі в берилі та смарагдах у 1798 році. Фрідріх Велер і Антуан Бюссі незалежно виділили берилій у 1828 році хімічною реакцією металевого калію з хлоридом берилію. Перший комерційно успішний процес виробництва берилію був розроблений у 1932 році Альфредом Штоком і Гансом Гольдшмідтом.

I suoi composti erano noti da migliaia di anni, ma il Boro fu riconosciuto come un elemento solo dopo essere stato isolato nel 1808 da Sir Humphry Davy e da Joseph Louis Gay-Lussac e Louis Jacques Thénard. Jöns Jakob Berzelius identificò il Boro nel 1824.

Сполуки бору були відомі тисячі років, але елемент не був відкритий до 1808 року сером Гемфрі Деві та Гей-Люссаком і Тенаром. Бор не був визнаний елементом, поки не був виділений у 1808 році сером Гемфрі Деві та Жозефом Луї Гей-Люссаком і Луї Жаком Тенаром. Йєнс Якоб Берцеліус ідентифікував бор як елемент у 1824 році.

Il Carbonio fu scoperto nella preistoria ed era già noto alle prime civilizzazioni umane nelle sue forme di fuliggine e carbone. Nel 1772, Antoine Lavoisier dimostrò che i diamanti erano una forma di Carbonio quando bruciò campioni di carbone e diamanti osservando la mancata produzione di acqua in entrambi i casi. Nel 1779, Carl Wilhelm Scheele dimostrò che la grafite bruciava formando anidride carbonica e perciò anch'essa doveva essere una forma di Carbonio.

Вуглець був відкритий у доісторичні часи і був відомий у формі сажі та деревного вугілля найдавнішим людським цивілізаціям. У 1772 році Антуан Лавуазьє показав, що алмази є формою вуглецю; коли він спалив зразки деревного вугілля та алмазу і виявив, що жоден не утворює воду. У 1779 році Карл Вільгельм Шеєле показав, що графіт при горінні утворює вуглекислий газ і тому повинен бути іншою формою вуглецю.

Si ritiene che l'Azoto sia stato scoperto dal fisico scozzese Daniel Rutherford nel 1772, il quale gli diede il nome di aria nociva o aria ferma. L'elemento era stato studiato in quegli anni anche da Carl Wilhelm Scheele, Henry Cavendish e Joseph Priestley. Nel 1790 il chimico francese Jean-Antoine-Claude Chaptal gli diede il nome di Azoto.

Вважається, що азот був відкритий шотландським лікарем Даніелем Резерфордом у 1772 році, який назвав його отруйним повітрям або фіксованим повітрям. Його також вивчали приблизно в той же час Карл Вільгельм Шеєле, Генрі Кавендіш і Джозеф Прістлі. У 1790 році французький хімік Жан-Антуан-Клод Шапталь назвав елемент азотом.

Nel 1771 Carl Wilhelm Scheele ottenne Ossigeno scaldando l'Ossido di Mercurio con nitrati, ma pubblicò i risultati della ricerca solo nel 1777. Joseph Priestley ottenne Ossigeno nel 1774. Il nome Ossigeno fu coniato nel 1777 da Antoine Lavoisier, i cui esperimenti su tale elemento aiutarono a discreditare le allora popolari teorie sul flogisto nei processi di combustione e corrosione.

Карл Вільгельм Шеєле отримав кисень нагріванням оксиду ртуті та нітратів у 1771 році, але не опублікував свої висновки до 1777 року. Джозеф Прістлі також приготував це нове повітря до 1774 року. Назва кисень була придумана в 1777 році Антуаном Лавуазьє, чиї експерименти з киснем допомогли спростувати популярну тоді теорію флогістону про горіння та корозію.

Nel 1529 Georigius Agricola descrisse l'uso della fluorite come un flusso. Nel 1670 Heinrich Schwandhard scoprì che il vetro rimaneva inciso se esposto a fluorite trattata con acido. Nel 1810, lo scienziato francese Andre-Marie Ampere ipotizzo che l'acido fluoridrico era un composto di Idrogeno e un nuovo elemento. Il Fluoro venne infine isolato nel 1886 da Henri Moissan.

У 1529 році Георгіус Агрікола описав використання флюориту як флюсу. У 1670 році Генріх Швандхард виявив, що скло протравлюється при контакті з флюоритом, обробленим кислотою. У 1810 році французький вчений Андре-Марі Ампер припустив, що фтористоводнева кислота була сполукою водню з новим елементом. Елемент був нарешті виділений у 1886 році Анрі Муассаном.

Il neon fu scoperto nel 1898 a Londra dai chimici britannici Sir William Ramsay e Morrison W. Travers. Ramsay isolò l'elemento raffreddando un campione di aria fino al raggiungimento dello stato liquido, quindi procedette con il riscaldamento del campione separando i gas man mano che evaporavano. A partire dal 1902 l'azienda di George Claude, Air Liquide, produsse quantità industriali di Neon come un sottoprodotto del processo di liquefazione dell'aria.

Неон був відкритий у 1898 році британськими хіміками сером Вільямом Рамзаєм та Моррісом В. Треверсом у Лондоні. Він був відкритий, коли Рамзай охолодив зразок повітря до рідкого стану, потім нагрів рідину і зібрав гази, які випаровувались. Після 1902 року компанія Жоржа Клода, Air Liquide, виробляла промислові кількості неону як побічний продукт його бізнесу з зрідження повітря.

L'abbreviazione chimica del Sodio fu pubblicata per la prima volta da Jöns Jakob Berzelius nel suo sistema dei simboli atomici. Deriva da una contrazione del nome latino natrium, il quale proveniva dall'egiziano natron, un minerale composto principalmente da un sale idrato di Carbonato di Sodio. Nel 1807, Sir Humphry Davy isolò per primo il Sodio tramite elettrolisi di Idrossido di Sodio essiccato dopo averlo leggermente inumidito.

Хімічне позначення натрію вперше було опубліковано Йєнсом Якобом Берцеліусом у його системі атомних символів. Це скорочення нової латинської назви елемента natrium, яка відноситься до єгипетського natron, природної мінеральної солі, що складається переважно з гідратованого карбонату натрію. У 1807 році сер Гемфрі Деві вперше виділив натрій шляхом електролізу висушеного гідроксиду натрію, який був злегка зволожений.

Il chimico scozzese Joseph Black identificò il Magnesio come un elemento nel 1755. Il Magnesio fu isolato a Londra nel 1808 da Sir Humphry Davy. Egli sottopose a elettrolisi una miscela di magnesia e Ossido di Mercurio. Antoine Bussy lo preparò in forma coerente nel 1831.

Шотландський хімік Джозеф Блек визнав магній елементом у 1755 році. Магній вперше був виділений сером Гемфрі Деві в 1808 році в Лондоні. Він використав електроліз суміші магнезії та оксиду ртуті. Антуан Бюссі отримав його в зв'язаній формі в 1831 році.

Nel 1761, Guyton de Morveau propose il nome Alluminio per la base dell'allume e Antoine Lavoisier, nel 1787, ritenne che tale composto dovesse essere l'ossido di un metallo ancora non identificato. Sir Humphry Davy identifico l'esistenza di una base metallica nell'allume nel 1808. Jöns Jakob Berzelius per primo isolò l'Alluminio metallico nel 1825 in una forma impura. L'isolamento del metallo è generalmente riconosciuto a Friedrich Wöhler nel 1827.

У 1761 році Гітон де Морво запропонував назву alumine для основи в галуні, а Антуан Лавуазьє в 1787 році вважав це оксидом ще не відкритого металу. Сер Гемфрі Деві виявив існування металевої основи галуну в 1808 році. Ханс Крістіан Ерстед вперше виділив металевий алюміній у 1825 році в нечистій формі. Фрідріх Велер зазвичай вважається тим, хто виділив метал у 1827 році.

Nel 1800, Sir Humphry Davy ritenne la silice un composto e non un elemento. Nel 1811, Gay Lussac e Louis Jacques Thénard probabilmente prepararono una forma impura del Silicio amorfo riscaldando Potassio e Tetrafluoruro di Silicio. Nel 1824 Jöns Jakob Berzelius ottenne Silicio amorfo con una procedura simile. Henri Deville nel 1854 preparò per primo Silicio cristallino, la seconda forma allotropica dell'elemento.

У 1800 році сер Гемфрі Деві вважав кремнезем сполукою, а не елементом; але в 1811 році Гей-Люссак і Луї Жак Тенар ймовірно отримали нечистий аморфний кремній шляхом нагрівання калію з тетрафторидом кремнію. У 1824 році Йєнс Якоб Берцеліус отримав аморфний кремній тим же загальним методом. Анрі Девіль у 1854 році вперше отримав кристалічний кремній, другу алотропну форму елемента.

Hennig Brand scoprì il Fosforo nel 1669 in Amburgo, Germania, ottenendolo dall'urina. Nel 1769, Johan Gottlieb Gahn e Carl Wilhelm Scheele dimostrarono che il Fosfato di Calcio era presente nelle ossa e isolarono il Fosforo lavorando polvere di ossa. Antoine Lavoisier riconobbe il Fosforo come un elemento nel 1777.

Хенніг Бранд відкрив фосфор у 1669 році в Гамбурзі, Німеччина, отримавши його з сечі. У 1769 році Йоган Готліб Ган і Карл Вільгельм Шеєле показали, що фосфат кальцію знаходиться в кістках, і вони отримали елементарний фосфор з кісткової золи. Антуан Лавуазьє визнав фосфор елементом у 1777 році.

Nel terzo secolo, i Cinesi scoprirono che lo Zolfo poteva essere estratto dalla pirite. A partire dal 700, alchimisti indiani scrissero a lungo riguardo l'impiego di Zolfo nei processi alchemici con il Mercurio. Nel 1777, Antoine Lavoisier convinse la comunità scientifica che lo Zolfo dovesse essere un elemento e non un composto.

До 3-го століття китайці виявили, що сірку можна видобувати з піриту. Індійські алхіміки докладно писали про використання сірки в алхімічних операціях з ртуттю, починаючи з восьмого століття нашої ери. У 1777 році Антуан Лавуазьє допоміг переконати наукову спільноту, що сірка є елементом, а не сполукою.

Intorno al 1630, il Cloro fu riconosciuto in forma gassosa dal chimico e fisico belga Jan Baptist Van Helmont. Il Cloro puro fu preparato e studiato per primo nel 1774 dal chimico svedese Carl Wilhelm Scheele. Fino al 1810 il consenso scientifico era di ritenere il Cloro un composto dell'ossigeno. Fu Sir Humphry Davy nel 1811 ad attribuire al Cloro il ruolo di elemento.

Близько 1630 року хлор був визнаний газом бельгійським хіміком і лікарем Яном Баптистом ван Гельмонтом. Елементарний хлор вперше був отриманий і вивчений у 1774 році шведським хіміком Карлом Вільгельмом Шеєле. До 1810 року наукова спільнота вважала, що хлор насправді є сполукою, що містить кисень. У 1811 році сер Гемфрі Деві дійшов висновку, що новий газ насправді є новим елементом.

L'Argon era ritenuto essere presente in aria già nel 1785 da Henry Cavendish, ma fu isolato solo nel 1894 da Lord Rayleigh e Sir William Ramsay in Scozia. L'argon divenne il primo membro dei gas nobili. Nel 1957, IUPAC cambiò il simbolo da A ad Ar.

Аргон підозрювався в повітрі Генрі Кавендішем у 1785 році. Він не був виділений до 1894 року лордом Релеєм і сером Вільямом Рамзаєм у Шотландії. Аргон став першим відкритим благородним газом. У 1957 році ІЮПАК погодився, що символ повинен змінитися з A на Ar.

Il simbolo K del Potassio deriva da kalium, il nome dell'elemento in Germania e Scandinavia. Il Potassio metallico fu isolato per la prima volta nel 1807 da Sir Humphry Davy, il quale lo ottenne dalla potassa caustica tramite elettrolisi del sale fuso facendo uso della recente invenzione della pila di Volta. Il Potassio fu il primo metallo ad essere isolato per elettrolisi.

Символ калію K походить від 'kalium', назви елемента в Німеччині та Скандинавії. Металевий калій вперше був виділений у 1807 році сером Гемфрі Деві, який отримав його з їдкого калію шляхом електролізу розплавленої солі з щойно відкритим вольтовим стовпом. Калій був першим металом, який був виділений шляхом електролізу.

Il Calcio era noto già ai Romani nel primo secolo, i quali preparavano la calce viva con l'Ossido di Calcio. Il Calcio fu isolato da Sir Humphry Davy nel 1808 per elettrolisi di una miscela di calce viva e Ossido di Mercurio. Davy stava cercando di isolare il Calcio; quando venne a conoscenza della preparazione di una amalgama di Calcio da parte di Jöns Jakob Berzelius e Pontin tramite elettrolisi di calce viva in Mercurio, provò a sua volta.

Кальцій був відомий ще в першому столітті, коли давні римляни готували вапно як оксид кальцію. Кальцій вперше був виділений сером Гемфрі Деві в 1808 році, коли він провів електроліз суміші вапна та оксиду ртуті. Деві намагався виділити кальцій; коли він почув, що Йєнс Якоб Берцеліус і Понтін отримали амальгаму кальцію шляхом електролізу вапна в ртуті, він спробував це сам.

Nel 1879, Lars Fredrik Nilson e il suo team identificarono lo Scandio nei minerali euxenite e gadolinite. Nilson preparò 2 grammi di Ossido di Scandio ad alta purezza. Per Teodor Cleve dimostrò che lo Scandio aveva proprietà simili a quelle predette da Mendeleev per lo eka-boro. Scandio metallico fu preparato nel 1937 da Fischer e i suoi collaboratori.

У 1879 році Ларс Фредрік Нільсон та його команда виявили скандій у мінералах евксеніті та гадолініті. Нільсон приготував 2 грами оксиду скандію високої чистоти. Пер Теодор Клеве показав, що скандій має властивості, подібні до тих, які Менделєєв передбачив для ека-бору. Металевий скандій вперше був отриманий у 1937 році Фішером та його колегами.

William Gregor identificò l'Ossido di Titanio nella ilmenite nel 1791. Martin Heinrich Klaroth scoprì indipendentemente l'elemento nel rutile nel 1795 e gli diede il nome. Il metallo puro fu ottenuto solo nel 1910 da Matthew A. Hunter. Nel 1936, il processo Kroll rese possibile la produzione industriale di Titanio,

Вільям Грегор знайшов оксид титану в ільменіті в 1791 році. Мартін Генріх Клапрот незалежно відкрив елемент у рутилі в 1795 році і назвав його. Чиста металева форма була отримана лише в 1910 році Метью А. Хантером. У 1936 році процес Кролла зробив можливим комерційне виробництво титану.

Il Vanadio fu scoperto da Andrés Manuel del Rìo nel 1801. Nel 1805, il chimico francese Hippolyte Victor Collet-Descotils dichiarò erroneamente che l'elemento scoperto da del Rìo non fosse altro che una forma impura del Cromo. Nel 1831, il chimico svedese Nils Gabriel Sefström individuò l'elemento in forma ossidata mentre studiava minerali di ferro. Più tardi quello stesso anno, Friedrich Wöhler confermò il precedente lavoro di del Rìo.

Ванадій був спочатку відкритий Андресом Мануелем дель Ріо в 1801 році. У 1805 році французький хімік Іполит Віктор Колле-Декотіль помилково заявив, що новий елемент дель Ріо був лише забрудненим зразком хрому. У 1831 році шведський хімік Нільс Габріель Сефстрьом повторно відкрив елемент у новому оксиді, який він знайшов під час роботи з залізними рудами. Пізніше того ж року Фрідріх Велер підтвердив попередню роботу дель Ріо.

Nel 1797, Louis Nicolas Vauquelin ricevette campioni di minerali di crocoite. Nel 1798, Vauquelin scoprì che poteva isolare Cromo metallico scaldando l'ossido in un forno a carbone. Vaquelin fu anche in grado di individuare la presenza di Cromo in gemme preziose, tra cui rubini e smeraldi.

У 1797 році Луї Ніколя Воклен отримав зразки крокоїтової руди. У 1798 році Воклен виявив, що він міг виділити металевий хром шляхом нагрівання оксиду в вугільній печі, що зробило його відкривачем елемента. Воклен також зміг виявити сліди хрому в дорогоцінних каменях, таких як рубін або смарагд.

Intorno alla metà del 18' secolo, il chimico svedese Carl Wilhelm Scheele produceva Cloro partendo dalla pirolusite. Scheele e altri erano consapevoli che la pirolusite contenesse un nuovo elemento, ma non erano stati in grado di isolarlo. Johan Gottlieb Gahn isolò per primo una forma impura del Manganese metallico nel 1774 per riduzione dell'anidride carbonica.

До середини 18-го століття шведський хімік Карл Вільгельм Шеєле використовував піролюзит для виробництва хлору. Шеєле та інші знали, що піролюзит містить новий елемент, але вони не могли його виділити. Йоган Готліб Ган першим виділив нечистий зразок металевого марганцю в 1774 році, відновлюючи діоксид вуглецем.

Il Ferro usato inizialmente dagli umani è probabile che provenisse dai meteoriti. Gli oggetti di ferro più antichi usati dagli umani di cui si ha conoscenza sono perline di Ferro meteoritico, ritrovati in Egitto e risalenti al 4000 AC. La scoperta della fusione intorno al 3000 AC portò allo sviluppo dell'età del Ferro intorno al 1200 AC e ad un uso prominente del Ferro per la creazione di utensili e armi.

Перше залізо, використане людьми, ймовірно, походило з метеоритів. Найстаріші відомі залізні предмети, використані людьми, - це деякі намистини з метеоритного заліза, виготовлені в Єгипті близько 4000 року до н.е. Відкриття плавки близько 3000 року до н.е. призвело до початку залізного віку близько 1200 року до н.е. і широкого використання заліза для інструментів і зброї.

Composti del Cobalto sono stati usati per secoli per la colorazione bluastra di vetro, smalti e ceramiche. L'elemento fu isolato per la prima volta nel 1735 dal chimico svedese George Brandt. Egli dimostrò che era la presenza del Cobalto ad attribuire il colore blu al vetro e non il Bismuto, come inizialmente si pensava.

Сполуки кобальту використовувалися століттями для надання насиченого синього кольору склу, глазурі та кераміці. Елемент вперше був виділений шведським хіміком Георгом Брандтом у 1735 році. Він показав, що саме присутність елемента кобальту спричиняла синій колір у склі, а не вісмут, як вважалося раніше.

Manufatti creati a partire da meteoriti metalliche sono stati trovati risalenti al 5000 AC. Nel 1751, Il barone Axel Fredrik Cronstedt cercando di estrarre Rame dal kupfernickel ottenne un metallo bianco, il Nikel. All'inizio del 20' secolo, Ludwig Mond brevetto un processo di purificazione del Nickel partendo da Carbonile di Nickel.

Артефакти, виготовлені з металевих метеоритів, були знайдені ще з 5000 року до н.е. У 1751 році барон Аксель Фредрік Кронштедт намагався видобути мідь з купферникелю і натомість отримав білий метал. На початку двадцятого століття Людвіг Монд запатентував процес використання карбонілу нікелю для очищення нікелю.

Il Rame si trova in forma metallica in natura ed era noto già noto ad alcune delle civilizzazioni più antiche. Si stima che la scoperta del Rame risalga al 9000 AC. nel Medio Oriente. Questo metallo fu uno dei più importanti materiali utilizzati dall'uomo durante l'età del Rame e del Bronzo.

Мідь зустрічається в природі як самородна мідь і була відома деяким з найдавніших цивілізацій. Найраніші оцінки відкриття міді вказують на близько 9000 рік до н.е. на Близькому Сході. Це був один з найважливіших матеріалів для людей протягом мідного та бронзового віків.

Lo Zinco metallico era prodotto nel 13' secolo in India per riduzione della calamine con sostanze organiche quali la lana. Il metallo fu riscoperto in Europa da Andreas Sigismund Marggraf nel 1746. Egli ottenne Zinco riscaldando una miscela di minerale di calamine e Carbonio in un contenitore sigillato in assenza di Rame.

Металевий цинк був виготовлений у 13 столітті нашої ери в Індії шляхом відновлення каламіну органічними речовинами, такими як вовна. Метал був повторно відкритий у Європі Андреасом Сигізмундом Марграфом у 1746 році. Він нагрівав суміш каламінової руди та вуглецю в закритій посудині без міді для отримання металу.

Nel 1871 l'esistenza del Gallio venne predetta dal chimico russo Dmitri Mendeleev, il quale gli diede il nome di Eka-Alluminio. Il Gallio fu scoperto per spettroscopia dal chimico francese Paul Emile Lecoq de Boisbaudran nel 1875 il quale ne individuò lo spettro caratteristico in un campione di sfalerite. Quello stesso anno, Lecoq ne ottenne la forma metallica per elettrolisi del suo Idrossido in una soluzione di Idrossido di Potassio.

У 1871 році існування галію вперше передбачив російський хімік Дмитро Менделєєв і назвав елемент ека-алюмінієм. Галій був відкритий спектроскопічно французьким хіміком Полем Емілем Лекок де Буабодраном у 1875 році за його характерним спектром при дослідженні зразка сфалериту. Пізніше того ж року Лекок отримав вільний метал шляхом електролізу його гідроксиду в розчині гідроксиду калію.

Nel 1869, Dmitri Mendeleev predisse l'esistenza del Germanio ed alcune sue proprietà basandosi sulla posizione dell'elemento all'interno della tavola periodica e gli diede il nome di Eka-Silicio. Nel 1886, Clemens Winkler individuò il nuovo elemento assieme ad Argento e Zolfo in un minerale raro noto come argirodite. Le prime leghe di Silicio-Germanio furono ottenute nel 1955.

У 1869 році Дмитро Менделєєв передбачив його існування та деякі його властивості на основі його положення в його періодичній таблиці і назвав елемент ека-кремнієм. У 1886 році Клеменс Вінклер знайшов новий елемент разом із сріблом та сіркою в рідкісному мінералі, званому аргіродитом. Перші кремній-германієві сплави були отримані в 1955 році.

Periodic Table invites you to become a translator to help them translate their Element Details project.

Sign up for free or login to start contributing.